У XIX столітті угорський лікар-акушер Ігнац Філіп Земмельвейс досліджував причини післяпологової гарячки у породіль, від якої гинули до 50% породіль у лікарнях. Він зауважив, що жінки, які народжували у себе вдома, менше страждали від цієї інфекції. Земмельвейс припустив, що її джерелом може бути персонал лікарні, який приносив інфекцію до пологового відділення з інших частин лікарні та зобов’язав їх обробляти руки розчином хлорного вапна перед роботою з породіллями. На загальний подив, цей захід дійсно допоміг і смертність як жінок, що народжують, так і новонароджених зменшилася більш ніж у 7 разів.
Щоправда, ефект від експерименту Земмельвейса не вразив лікарську спільноту. Справа в тому, що раніше вважалося, що хороший лікар просто повинен бути забруднений кров’ю пацієнтів, подібно до того, як хороший сажотрус повинен бути вимащений сажею. Плями крові на рукавах чи фартуху були чимось на зразок символу якості та затребуваності для лікаря, від якого ніхто не хотів відмовлятися. Тому інші лікарі не тільки не прийняли новаторську гіпотезу, але ще й почали цілеспрямоване цькування лікаря-новатора. Директор лікарні, в якій Земмельвейс зменшив смертність, звільнив його та заборонив публікувати статистику зі зменшенням випадків післяпологової лихоманки.
Незважаючи на критику колег, він все одно продовжив просувати свою гіпотезу, але нескінченне цькування в результаті підірвало його психічне здоров’я. За допомогою обману колишні колеги заманили його в психлікарню і замкнули там. Вже за 2 тижні сумнівного лікування в цьому закладі він помер у віці 47 років. Лише 20 років потому наукова спільнота прийме ідеї Земмельвейса, які озвучить британський лікар Джозеф Лістер. Ті ідеї, які коштували Земмельвейсу не просто кар’єри, а й життя. Ті ідеї, які могли врятувати колосальну кількість інших життів, якби не вузьколобість стада начебто освічених людей.
Ця історія нас вчить тому, що якщо більшість з тобою не згодна, це ще не означає, що ти не маєш рації. Мільйони мух все ж таки можуть помилятися, якими б вони не були впевнені у своїх авторитетності та освіченості. Тим більше, часто надмірна впевненість прямо пропорційна некомпетентності.
Бути в меншості це не завжди означає помилятися, але це майже завжди означає зустрітися з нерозумінням, а іноді і з відвертою ворожістю. На жаль, крім доктора Ігнаца Земмельвейса, історія знає багато подібних випадків, коли просвітителі постраждали за свої відкриття.
Я давно за Вами слежу, но читаю Вас только лишь по-русски. Как бы ни было странно, но белорусский язык мне не очень и дается.
Я из Латвии, живу в Норвегии, и учить ещё один язык, хотя бы для того, что бы читать Ваши посты, мне не особо хочется.
Я получаю рассылку на русском и последние два поста мне кажутся несколько непривычно слабыми, не Вашими абсолютно.
Нет в них ни особой своей необычной мысли, ни свежего особого взгляда на вещи привычные, как то бывало ранее.
Истина о том, что «тупой не понимает, что он тупой, потому, что он – тупой», используется очень широко и описывать в 2023 году названный эффект, считаю, очень запоздалым поступком.
Извините, но это так.:-)