Український Синдром

Я не знаю, когда война закончится. Но я уверен, что она закончится победой Украины. Украина, с помощью всего цивилизованного Почему будущее российского общества после украино-российской войны совсем не радужное?мира, отстроит свои разрушенные города. В страну рекой устремятся инвестиции, а через пару лет она станет членом Европейского Союза.

Що ж до Росії, то її майбутнє виглядає менш оптимістичним. Окрім жахливої економічної кризи, Росії також доведеться зіткнутися з проблемою повернення у суспільство десятків тисяч нових “ветеранів”.

Я думаю, багато хто чув про «Афганський синдром». Якщо ні, то так називають різновид посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у радянських солдатів, які пройшли війну в Афганістані. Взагалі, ПТСР — вкрай серйозна штука, від якої, зокрема, страждають і ветерани американської армії, навіть з урахуванням того, що командування їх береже, немає проблем із забезпеченням і з ними працюють військові психологи. У радянській/російській же армії до солдатів ставляться як до гарматного м’яса, вони можуть голодувати і мерзнути (офіцери продали спорядження), а замість військових психологів покалічені ветерани отримують пільговий проїзд на громадському транспорті і листівку від військкомату раз на рік.

Опинившись удома, багато афганських ветеранів так і не змогли пристосуватися до мирного життя і продовжили вбивати і грабувати. Хтось подався до найманців і продовжив воювати за кордоном — у Придністров’ї, Абхазії, Югославії, що тоді розвалювалась. Хтось подався до криміналу і продовжив “воювати” у себе вдома. До речі, розгул криміналу в 90-ті не був би таким великомасштабним, якби не повернення великої кількості людей, які вже звикли вбивати, грабувати та мародерити.

Тепер же на Росію чекає «Український Синдром», коли десятки тисяч ветеранів війни з Україною повернутися додому. І від ветеранів Афганської Війни вони мають одну відмінність — до Афганістану слали срочників, набраних з усього СРСР, це був майже середній зріз по країні, за винятком дітей керівництва країни.

А що являє собою середній військовослужбовець ЗС РФ? Як правило, це людина з депресивного регіону, яка в кращому випадку має середню освіту. Це людина, яка швидше за все ніколи не була за кордоном, навіть у Туреччині чи Єгипті. Служба в армії для нього — соціальний ліфт, можливість гарантовано отримати житло та зарплату, яку він ніколи не отримав би у своєму СМТ, навіть якби горбатився у дві зміни.

І ось, ця людина опинилась в Україні. І він, м’яко кажучи, шокований: від рівня життя українців. Від того, що в українських селах асфальт, водопровід та газ. Від побутової техніки та брендових речей, які він знаходить, грабуючи українські будинки. Адже виявилося, що жителі «жебрацької України» живуть набагато краще, ніж його родичі в селищі в якійсь Бурятії. А грабувати, до речі, ця людина вже звикла. І коли війна закінчиться, він навряд чи зупиниться, тим більше в умовах найжорстокішої економічної кризи. А через якийсь час він дізнається про людей, що «зажерлися» в Москві та Санкт-Петербурзі, жителі яких сумували про закриття Макдональдса в той час, коли він з його братиками помирали і втрачали кінцівки в Україні.

Коли війна в Україні закінчиться, війна в Росії лише розпочнеться.

Залишити відповідь